Amphetamine Розовый Amphetamine Улан-Удэ

Нацедил свои деньги с кармана, и понеслось! Мне уже толкачи припекли, даже не ожидал, что так быстро. Заходил в закладки, где меня ждал мой добрый приятель-барыга.

Встречаемся мы в темных переулках, где решаем нашу маленькую дележку. Мой толкач, звали его Дима, кидал вмазку всяким челябинским чудикам. Один взгляд на него и все становится ясно – полный отжиг!

Договорились о встрече, и я ушел в магазинчик за всеми нужными для вечеринки веществами. Купил амфетамин и травку. Вспомнил, как в прошлый раз я обдолбался так, что меня на три дня вспоминать было неприятно.

Возвращаюсь домой, и мои хохотунчики ждут меня там. Включили музыку и начали разбрасывать по комнате травку. Взял табличку амфетамина, положил на язык и начал грызть, как жвачку.

— Че, брат, как вставило? — спросил Дима с усмешкой.

— Да, брат, просто бомбовая вставка! — отвечаю, позабыв о своей дырке на руке.

Все до самого утра продолжается весело, под амфетамин и травку мы входили в атмосферу абсолютной свободы. Мы ведь такие классные, смешные и безбашенные!

Но на следующий день у меня уже было больше вопросов, чем ответов. Почему я снова оказался в этом? Что со мной не так?

Не протрезвев, я стал копаться в своих мыслях, пытаясь разобраться, что происходит. Видно, я находился в этом глубоком наркотическом опьянении уже давно, и оно охватило меня всеми своими паутинками.

Через несколько дней я уже не мог выйти из дома без дозы. Жизнь стала серой и бессмысленной, а деньги улетали быстрее, чем курьер с доставкой пиццы.

Мои хохотунчики превратились в параноиков и маньяков, которые постоянно развлекались за мой счет. Они не замечали, как я превращался в жалкую торчку, от которой отвернулось всё окружение.

— Да, брат, эти наркотики, они как русская рулетка, раз сядешь – не вылезешь! — заметил Дима со смущенной улыбкой.

Жизнь стала похожа на бесконечный цикл, из которого не было выхода. Я превратился в марионетку, которой управляли эти наркотики, а не я сам.

Однажды я смотрел в зеркало и не мог узнать себя. Глаза красные, дырки на руках, и я понял, что это не я. Это просто тень того, кем я раньше был. От всей этой дурочки мне стало плохо.

Я решил сломать этот замкнутый круг. Прошло много времени, но я справился.

Сегодня у меня новая жизнь – без амфетамина, без травки, без отрывов. Я вышел на другой уровень и понял, что наркотики не дадут мне ничего хорошего. Они лишь сказочками о сладкой свободе манили меня в свои лапы.

— Как ты смог, брат? — спрашивает меня Дима.

— Жизнь дала мне урок. Жизнь оказалась куда ярче и насыщеннее без этих дурей.

Сегодня я смотрю на этих хохотунчиков и понимаю, что их судьба будет такой же, как и у меня. Пусть они это осознают досрочно, чтобы не попасть в ту же дырку, которую я оставил позади.

Але, бро! Маю для тебе цікаву історію. Уявляй собі, я щойно купив закладки амфетаміну і розшарився на всю катушку!

Давай зразу по нормі, хочу тебе попрощупати, бо ця шняга вартує уваги. Так що, займайся бізнесом, слухай.

От я тут нашов місце, куди можна без б купити дурю. Друг порекомендував мені один місцевий ділер, він знає свою справу. Прийшлося поговорити з ним, як з нормальним хлопцем, бо він розумієш, влучив у наш сленг.

Договірився з ним на зустріч, ну і поїхав я на ділову поїздку. Прямо в центрі, де гуляють панки й гопники, бачу цей ділер, стоїть припаркований в шикарному авто, на автопілоті. Таця святкувала!

Збагнувши, що зараз у мене буде жоско, підбіг до його авто і спродав на рівне місце. Він відкрив капот, а я побачив купу пакетиків. Відразу взяв на пробу один, колюся, і почуваю парадіз!

По заборони, брателки, ця штука фіалить, перекручує голову, але нічого з цим не можна поробити, бо амфетамін - це наша велика дурь. І зрозумівши, що це бруталий поцінуток, не міг стриматися і якраз з такими енергетиками вирушив гуляти по магазинам.

Ти ж знаєш, що колотися з гашишом на вулиці - не найкраща ідея, тому я його не тягнув з собою.

Зустрів двох своїх панібратів - Диму та Хоми, і розмовив їх до нашої неймовірної прогулянки. Вони також не могли відмовитися від частки жоского задоволення. Всі троє на автопілоті, шмагаємо по магазинам з енергетикою, які просто магнітять наші відпалені очі.

Збираємося ми покупати одяг, бо внутрі нас вже гріє від цієї ейфорії. Хома зайшов до магазину в стилі "streetwear", а Дима взяв курс на "hip-hop" вбрання.

Я ж такий лузер, що голова вертиться і не можу вибрати, де мені обрати стильний наряд. Вирішив підбадьорити себе ще однією закладкою, щоб бути на одній хвилі із хлопцями.

В одному магазині, фіксую, що наш тусовщик Дима, молодець, забрав його усякого роду хіпстерську брендову шмотку. Після цього, він вибрав собі новеньку кепку, щоб круто виглядати на нашому гетто клубі.

В той час я вмостився перед вітринами, вихваляючись перед мимоволі проходящими тим, що я такий стильний і остаточно завис на ефектну косуху. Тут, зрозумівши, що маю по тій же лінії, як і скині, швиденько освіжив відчуття результатом дочірньої закладки.

Дощу над яв рулон, драйв і адреналін розлетілися по крові. Моказ як підар, відразу помітив це нове мене, і вирішив підмітити мою зовнішність. Цим замануло мене ще більше. Вона прийшла, заговорила, і вирішила захотіти сотні тисяч моїх гривень.

А що мені робити? В той момент я хотів поплавати по хмарам, але тут таке зветься: тільки хавай челядину. Не втикати б бобровий потік, а просто бити на гошблек.

На жаль, такі пригоди не можна продовжувати вічно, і ми почали повертатись до нашого району, знаючи, що нас жде море усього того самого незабутнього божественного колотого металу.

Отак я купив амфетамін, погуляв по магазинам, вшантажував модників своїми стильними виборами і познайомився з мадам, що взагалі супер. Без проблем скажу, що цей день залишиться в моїй пам'яті надовго.